Яготинська районна рада
Яготинський район, Київська область

Супоївська сільська рада

Супоївка багата історією та працелюбними людьми

На території Супоївської сільської ради знаходиться чотири населені пункти: Супоївка, Дзюбівка, Черкасівка і Озерне, які прикрашають своїми хатками мальовничі береги Супою. Села газифіковані.

Площа – 397 га.

Села розташовані на узбережжі річки Супій.

Село перетинає дорога обласного значення Яготин-Згурівка. Відстань від районного центру Яготин – 14 км.

Населення – 952 осіб.

На території сільської ради – 543 житлових будинки.

Про те, коли засновано село Супоївка, не відомо, але при розкопках при будівництві видно, що це давнє поселення. Можливо воно виникло після переможної війни українського народу з польською шляхтою 1648-1654р.р. Гетьман України Богдан Хмельницький і козацька старшина щедро роздавали землі Яготинського степу реєстровим козакам, які брали участь у визвольній війні України.

У Супоївці у 1877 р. збудовано Миколаївську церкву.

До 1947 року село Супоївка називалось Війтовці, назва походила, можливо, від слова війт (подібно до назви староста). Війтовці переіменовано на Супоївку, тому що село розташовано на лівому березі річки Супій за 1,5 км до шляху Згурівка-Яготин. До 1961 року цей шлях був ґрунтовий, а тепер прокладена шосейна дорога.

В 1917 році вся земля, яка належала панським економіям і багатим селянам, була відібрана і розділена між селянами. В кінці 1917 року в селі Супоївка була обрана Рада. Першим головою ради був Рубан Іван Іванович.

Колгосп створено у грудні 1929 року. Першими головами колгоспу були тридцятитисячник Кутузов, Яловничий Т.М. і Мороз І.

Колективізацію завершено у 1930 році, колгосп назвали іменем Комінтерну. Ініціаторами створення колгоспу були Черниш А.С., Дзюба Л.Г., Галушка К.С., Сліпченко Т.Т., Поскрібка П.Г.

Колгосп об`єднував села Війтовці, Нові Війтовці, Дзюбівку, Черкасів-

ку. У 1934 році відбулося розукрупнення колгоспу, утворилися колгоспи «Більшовик», імені Комінтерну в Супоївці, імені Чапаєва в Черкасівці, «Нове життя» в Дзюбівці, імені Шевченка в селі Озерне. На час заснування колгоспу було 1185 членів колгоспу.

Голодомор 1932-1933р.р. забрав понад 170 жителів села Супоївки, вимирали сім`ями.

До 1917 року в селі Супоївка було 2 приміщення для школи. В одному з них містилась церковно-приходська школа, а в другому - земська. Школа була три класна, навчання проводилось по групах в одній кімнаті. Першим учителем був Євченко К.Л. Це не вчитель а землевласник, який володів 40 га землі, мав особисте господарство в селі Безуглівка.

Після 1917 року і хлопчики, і дівчатка стали навчатися разом, заняття проводились у дві зміни. Першими вчителями були Ліщук, Бахуревич, Чабан, Кривець та інші.

Були створені лікбези, навчались письменності всі, для дітей шкільного віку була школа-семирічка.

У 1928 році за рахунок державних асигнувань було побудовано нове приміщення школи на території колишньої садиби поміщика Агея. Це була дійсно народна будова, до неї залучалось все працездатне населення. Новозбудоване приміщення було світле, просторе, відповідало на той час всім вимогам навчального процесу. Навчались в цій школі діти з сіл Супоївка, Озерне, Черкасівка, Дзюбівка, Безуглівка.

В кожному населеному пункті існували дошкільні заклади (ясла). Побудовані також приміщення початкових шкіл в селах Озерне,Черкасівка, Дзюбівка.

21 вересня 1941 року в село Супоївка прийшла війна.День і ніч по шляху Яготин-Згурівка рухались війська, відступаючі - радянські, наступаючі - німецькі. Безпосередніх боїв на території села Супоївка не будо. Всі військовозобов`язані були мобілізовані в ряди радянської армії.

Понад 160 жителів загинули в період Великої Вітчизняної війни. Майже кожного учасника бойових дій нагороджено орденами та медалями. Гречуху Івана Івановича в 1941 році призвали на війну разом з колгоспним автомобілем, а в 1945 році він повернувся в рідне село на цьому ж автомобілі.

На території сільської ради в 1952 році провели перезахоронення загиблих солдат і в цьому ж році збудовано пам`ятник 16 загиблим воїнам-односельчанам. На цьому місці закладено Парк Слави.

В післявоєнний період почалась відбудова народного господарства. Побудовано клуб, дитячий садок, адмінприміщення колгоспу, ферми, складські приміщення, магазини. Все це результат праці жителів села Бобро М.Р., Посвкрібки В.С., Гречухи І.І., Гриценко П.Г., Гриценко С.Г. та інших. За допомогою місцевого колгоспу жителі села побудували нові будинки, прокладено асфальтовані дороги.

В 1986 році побудовано нове село на 140 будинків, об`єкти соцкультпобуту: магазин, ФАП, КПП, приміщення сільської ради, дитячий садок, котельня, їдальня, лазня.В 1992 році побудовано нове приміщення школи на 246 місць. В 1994 році розпочалася газифікація села Супоївка, а 1996 році закінчена газифікація всіх населених пунктів сільської ради та побудова доріг з твердим покриттям всіх сіл.

На території Супоївської сільради розташоване сільськогосподарське підприємство ДП «Колос» ТОВ «Агро Інвест Україна» (директор – Володимир Петрович Супрун).

У селі функціонує школа – Супоївський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-дитячий садок» на 246 місць, два клуби в с. Супоївка та с. Озерне, ФАП у с. Супоївку та ФП у с. Черкасівка, спортивний клуб, бібліотека, 7 магазинів, магазин-кафе, два водогони.

На території ради проживають працьовиті люди, серед яких – орденоносці Людмила Захарівна Дзюба (почесний житель села), Микола Володимирович Сліпченко, Микола Олексійович Шерстюк, Микола Павлович Кривенко.

В селі Дзюбівка проживав і творив самобутній художник-пейзажист Микола Карпович Ярошенко, чиї картини і в наш час прикрашають просторі класи та коридори Супоївської школи та викликають захоплення відвідувачів.