Яготинська районна рада
Яготинський район, Київська область

Райківщинська сільська рада

 

 

Райське село на Іржавці

Мальовниче та пишно на тихому Іржавці розкинулось село Райківщина. Загорнулося в густі зелені сади і тихо мріє під сонцем.

Всього площа Райківщинської сільської ради – 213,1 га. Також до складу сільради входять Рокитне – 87,6 га, Розумівка – 27,4 га.

Красиве село…Чисте, привітне, квітуче, наповнене галасом дітвори. І живуть в ньому завзяті до роботи і співучі люди.

А коренями своїми сягає воно аж в глибину 17 століття. В реєстрі Переяславського полку, що зберігається в Переяслав-Хмельницькому музеї, є прізвище Максима Чергикала: «За мужність у боротьбі з польською шляхтою Богдан Хмельницький наділив козака Максима Чергикала в Яготинському степу, недалеко від ріки Іржавець, землею шириною від роздолу до довгого яру, довжиною від 2-х дубів до 3-х могил».

В Полтавському обласному архіві 17 ст. написано: «Ройковщина – хутор

владельческий и казачий при реке Иржавце. Число дворов 70. Число жителей мужского пола 262, женского 274».

А першими поселенцями хутора були козаки Чергикало та Ройко, від прізвища якого і походить назва села. Хутір належав поміщику Розумовському. У 18 ст. землі Райківщини перейшли до князя Рєпніна.

Село розросталось, населення збільшувалось. Селяни оселялися вздовж річки Іржавець. Навколо Райківщини в середині 17 ст. з’явились хутори Рудка, Розумівка та Рокитне.

Історичні події, які відбувалися в країні, не обминали стороною і Райківщину. Село багате революційними подіями. В листопаді 1905 року селяни розгромили економію князя Рєпніна в хуторі Рокитне, у володінні якого було 18 тисяч гектарів землі. Керівником цього повстання був селянин Андрій Андрійович Василенко та його брат Яків - робітник залізниці, який привозив більшовицькі листівки.

Після революції в селі був створений комітет незаможних селян. Очолив його Борщ Тимофій Мефодійович (1886-1967 рр.).

В 1928 році в Райківщині створено товариство спільного обробітку землі – ТСОЗ. Першими до нього вступили 17 господарств. В 1930 році ТСОЗ було реорганізовано в колгосп «Перемога Жовтня». Першим головою колгоспу «Перемога Жовтня» було обрано Василенка Данила Петровича. Згодом в село прислали комуніста Клипа Івана Андрійовича. Він був головою сільської ради, потім секретарем парторганізації.

Голодомор чорним крилом зачепив і село Райківщина. Померло в роки

лихоліття 204 чол. В тому числі 18 малих дітей.

20 сімей ( 86 осіб) було репресовано і відправлено в Сибір.

Під час війни 1941-1945 років понад 100 жителів села не повернулися з поля бою.

Житель села Бранець Іван Іванович воював з японськими самураями в районі Хал-хін-Голу. В 1938 році танкіст Бранець І.І. загинув у нерівному бою. Президія Верховної Ради СРСР Указом від 17 листопада 1939 року за зразкове виконання бойових завдань Уряду і проявлений при цьому героїзм присвоїла йому звання Героя Радянського Союзу. В1985 році на подвір'ї школи встановлено погруддя Героя Івана Бранця.

Нагороджений трьома орденами «Бойової Слави», що прирівнюється до Героя, райківщинець Микола Козлов.

Перша школа відкрилась в селі в 1912 році . Це була земська 4-х комплектна школа. В 1931 році був відкритий 5-й клас, а в 1934 році відбувся перший випуск Райківщинської 7-річної школи. В 1961 році ця школа була реорганізована в восьмирічну загальноосвітню трудову політехнічну школу. В даний час школа реорганізована у НВО ЗОШ І-ІІ ступеня, носить ім’я Героя Радянського Союзу Бранця Івана Івановича.

В післявоєнні роки вчитель школи Карпекіна Ганна Олексіївна була нагороджена орденами Леніна і «Знак Пошани».Вона пропрацювала в школі 41 рік. Вчителька Мусіяка Софія Петрівна нагороджена орденом «Знак Пошани».

В 70-х роках 20 ст. вчителям Босак Петру Трохимовичу та Усик Ользі Василівні присвоєні звання «Відмінник народної освіти».

Найстаріші жителі – Косого Марія Митрофанівна, Дика Надія Петрівна, Пахно Марія Митрофанівна, яким понад 90 років. Трудові відзнаки мають жителі села: Василенко Микола Прокопович (орден Трудової Слави ІІІ ст.), Лобода Микола Іванович («Знак Пошани»).

Село дало країні видатних людей науки. М.Я. Калита - головний науковий працівник інституту Шалімова, лауреат державної премії, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор.

Недобой Павло Миколайович – член-кореспондент Академії медичних наук.

Василенко Анатолій Прохорович - кандидат медичних наук.

Лук'янець Григорій Федорович – військовий генерал.

Село живе і розвивається, маючи свою культуру, звичаї, традиції і найбільше багатство – людей, які вміють не тільки працювати а й співати.

Радує своїми чарівними піснями фольклорно-етнографічний ансамбль «Райківщиночка», який понад три десятиліття не сходить зі сцени села та району. А понад 25 років носить звання народний.

У Райківщині працює дитячий садок, клуб, бібліотека, магазин.

Найбільшою окрасою села є Свято-Успенський жіночий монастир Київської єпархії Української православної церкви. Про його існування відомо всій Україні.

Незважаючи на проблеми сьогодення, в селі працює дитячий садок «Малятко», де дітлахів в сучасних умовах готують до школи.

А ще в селі є майстриня – вишивальниця Галина Володимирівна Шевченко. Її рушники вражають своєю красою. На одному із свої рушників вона відобразила минуле кожного із трьох сіл, які входять до складу сільської ради.

Багато робиться для соціальної сфери села та розвитку інфраструктури за підтримки базових господарств. Працюють товариства «Київагро», «Яготинагро», «Нива України» та 12 фермерських господарств.