Яготинська районна рада
Яготинський район, Київська область

Панфильська сільська рада

 

 

Нащадки козака Панфила

 

Село Панфили розташоване на автомобільній трасі «Київ-Харків» за 100 км від Києва. Забезпечено автобусне сполучення з м. Яготин та м. Київ.

Площа населеного пункту – 27,9 кв. км.

Населення – 970 осіб.

Початкових відомостей про заснування села, на жаль, не збереглося. За переказами старожилів, першим оселився на правому березі Супою козак – втікач від панської сваволі - на ім`я Панфил. Поступово з Панфилом оселялися все нові й нові втікачі, аж поки невеличкий хутір переріс у велике село, яке було назване на честь першого поселенця.

Приблизно селу Панфили – 350 років. В історію села навічно увійшли славні земляки: полковник-танкіст Батрак Федір Іванович, полковник-льотчик Ганжа Микола Петрович, полковник Батрак Михайло Іванович, вчитель-краєзнавець Батрак Іван Тимофійович.

Прославили Панфили полковник Денисенко Іван Васильович, який викладає у Київському військовому училищі, та Гопкало Іван Йосипович, який отримав звання «Майстер Золоті Руки».

Родина Пархоменко Ніни Іванівни виростила вісім дітей, які працюють у Панфильській дослідній станції.

Починаючи з 1920 р. сільськими головами Панфил були: Я.І. Зорте, М.М. Батрак, Т.Я. Гопкало, А.С. Бебех, І.М. Батрак, Чорненький, І.Є Величко, Д.А. Пономаренко, П.П. Гопкало, Н.О. Гопкало, В.Р. Клименко, Г.О. Санько, П.П. Грантовський, М.А. Величко, В.М. Батрак, Н.Н. Гопкало, М.О. Батрак, М.І. Тузовський, Л.М. Скроцький, Г.К. Філіпов.

Багато зробили для села славні люди праці, орденоносці Н.П. Гопкало, Н.В. Гопкало, А.Я. Гич, Г.Ф. Гопкало, А.С. Гопкало, І.Й. Гопкало, Г.О. Ганжа, І.А. Батрак, М.А. Величко, Г.В. Коваленко (померла), С.П. Кисіль, М.С. Почеп, Н.І. Сова, М.Я. Тарасенко (померла), Н.І. Пархоменко, Г.Є. Пархоменко, Г.П. Гопкало, Р.С. Коваленко, Н.С. Циберчук, А.П. Коваленко.

Село повністю газифіковане. Функціонують 200 телефонних точок та 400 – радіоточок.

40% доріг населеного пункту мають тверде покриття.

На території села Панфили здійснюють виробничу діяльність два базові сільськогосподарські підприємства – Панфильська дослідна станція (О.І. Ткачов) та Державне підприємство дослідне господарство Панфильської дослідної станції (В.І. Малюга).

В селі функціонують Панфильський НВК «ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ (ясла-садок), Свято-Миколаївська церква, музей Бойової слави, етнографічний музей, відділення зв`язку, поштове відділення, лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, сільська бібліотека та клуб на 200 місць, народний хор «Оберіг», який тридцять років є носієм народних традицій і обрядів, футбольна команда «Промінь» (гордість села, неодноразовий призер районного чемпіонату з футболу). Облаштовано футбольне поле та спортивний майданчик.

Жителі села доглядають за Братською могилою воїнів, які визволяли село від фашистів, пам`ятником-стелою воїнам-односельчанам, загиблим у роки війни, пам`ятним хрестом жертвам голодомору.

Отож село й надалі розквітатиме – на радість його працьовитим жителям.