Яготинська районна рада

Капустинська сільська рада

Капустинці

До Капустинської сільської ради входять три населені пункти – села Капустинці, Добраничівка і Плужники.

Раніше сільську раду очолювали М.Г. Асауленко, І.П. Дяченко, В.П. Городничих, М.С. Хоменко, Г.М. Кошма, О.О. Мареняко, О.В. Козуб, В.Т. Угніч та Г.М. Асауленко.

Село Капустинці – одне з найстаріших сіл Яготинського району, розташоване в мальовничій місцевості, понад поймою річки Супій.

Село знаходиться за 25 км від районного центру м. Яготин та за 100 км від м. Києва.

Площа населеного пункту 612 га.

Населення – 807 осіб.

Кількість дворів – 522.

У 2012 р. село Капустинці відсвяткувало 400-річчя від заснування.

Село розмістилося на краю стародавнього Дикого Поля або Великого Лугу – Великого Євразійського степу. Протягом багатьох століть поряд жили кочівники і землероби – скіфи, сармати, русичі, печеніги, половці, козаки, татари.

Перші поселення нового часу у цих краях з`явилися як хутори-зимівники.

Назва села Капустинці, ймовірно, означає поселення капустинців (капустенців), прибічників-вояків отамана (князя) зі стародавнього роду Капуст (гілки Рюриковичів), який згадується в літописах ХV–ХVІ ст. Перша документальна згадка про село Капустинці зустрічається в «Описі України» інженера Г.Л. Біплана за 1650 р.

В минулому Капустинці – козацьке село, що входило до складу Яготинської сотні Переяславського полку, на нього кріпосне право не розповсюджувалось.

Як свідчать історичні довідки, в далекому минулому хутір Капустинці належав великому поміщикові, графу С.П. Румянцеву-Задунайському.

Село Капустинці у різні часи входило до складу різних землеуправлінських одиниць: до Пирятинського повіту, Золотоніського округу, Прилуцького округу, Драбівського району Київської області, Бирлівського району Харківської області, Ковалівського району Полтавської області, Шрамківського району Черкаської області, а з 1959 р. – до Яготинського району Київської області.

На 1900 рік Капустинська волость мала 6 населених пунктів, 11 сільських общин, 1743 двори, 10865 осіб населення. У волості було 4 земських школи, 2 церковно-приходських. 21 листопада 1905 р. було відкрито нову простору школу. Приміщення земської школи стоїть і донині. Зараз у ньому знаходиться сільська православна Церква Архістратига Михаїла. У 1928 р. відкрилася школа-семирічка колгоспної молоді (сьогодні це шкільний корпус №1, де навчаються початкові класи). У 1935 р. Капустинська школа стала середньою.

У роки Великої Вітчизняної війни у школі працював військовий госпіталь. Школа відновила роботу восени 1943 р. 1 вересня 1985 р. введено в експлуатацію нове приміщення школи. У 2000 р. навчальний заклад реорганізовано у НВО «Капустинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.- дитячий садок».

Після революції в умовах жорстокої класової боротьби 21 серпня 1921 р. було утворено сільськогосподарську артіль «Нове життя». В лютому 1929 р. звели всю худобу до одного двору. До весни колгоспна сім`я налічувала 51 двір. Це був найбільший колгосп у районі.

За спогадами очевидців, під час голодомору 1932-1933 рр. в Капустницях померло 1124 душі. Село було першим в районі, де встановлено пам`ятний знак жертвам голодомору.

15 вересня 1941 р. Капустинці окупували німецько-фашистські війська. До Німеччини було вивезено на примусові роботи 248 хлопців та дівчат. Визволене село було радянськими військами 21 вересня 1943 р. Всього брали участь у Великій Вітчизняній війні 453 жителів села. На фронтах загинули 268 осіб. Пам`ять про загиблих односельчан увіковічено в меморіальному комплексі, який збудовано в центрі села.

В селі замість колгоспів-бригад було створено один колгосп «Дружба», який у 1993 р. перейменовано в КСП «Дружба». А в 2000 р. на території Капустинської сільської ради утворилися два нових господарства: ТОВ «Агрофірма «Дружба» в с. Капустинці (керівник О.І. Бутенко) і ТОВ СГП «Нова Україна» у с. Добраничівка (М.І. Шовкун).

Зараз ТОВ «Агрофірма «Дружба» очолює О.В. Пінчук, а ТОВ СГП «Нова Україна» - О.О. Бутенко.

На території Капустинської сільради працюють чотири фермерських господарства: «Козороги», «Калиновий Гай», «Іржавець», «Хлібодар».

Працю хліборобів відзначено урядовими нагородами. Серед славних орденоносців – М.Н. Хоменко, О.О. Кулінська, Ф.М. Асауленко, Г.Т. Точковий, Г.А. Карпенко, Г.В. Красножон, В.В. Музика та багато інших.

Село пам`ятає славне минуле і має сучасні здобутки. У Капустинцях є будинок культури з бібліотекою, школа, медична амбулаторія, аптека, контора агрофірми «Дружба», поштове відділення зв`язку, чотири магазини, каса ощадбанку, церква, краєзнавчий музей.

Село повністю газифіковане, дороги асфальтовані.

22 грудня 2008 р. було відкрито будинок «Доглянута старість» Яготинського територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких громадян.

13 односельців мають звання «Почесний житель села».

Прославили село Капустинці Герой Соціалістичної праці Г.Я. Косяченко, кандидат технічних наук С.П. Бублик, колишній заступник Голови Ради Міністрів УРСР Г.П. Онищенко (саме за його сприяння село Капустинці було передане до складу Київської області), кандидат історичних наук, дипломат М.Р. Шелих, професор медичного університету ім. Богомольця І.П. Козятин, художник В.С. Куля, поет і прозаїк, лауреат премії ім. Василя Симоненка та міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» О.С. Яровий та ін.

Славне своєю історією і сьогоденням село Добраничівка.

Площа населеного пункту – 200 га.

Населення – 329 осіб.

Кількість дворів – 180.

За легендою, свою назву поселення отримало від того, що в ньому ставали на нічліг козаки, чумаки і прочани, торговий люд, що подорожували Лубенським трактом, який пролягав поруч. Ходаки частувалися і примовляли, знову лаштуючись у дорогу: «Ох і добра ночівка була! І місцями красна, і люди гарні…»

У Добраничівці знаходиться одне з найдавніших у всьому світі поселень первісних людей доби пізнього палеоліту – Добраничівська стоянка, яку часто відвідують гості і туристи з усієї України і з-за кордону. Стоянка була заселена близько 12 тис. років тому. Її було виявлено восени 1952 р. на глибині 2,5 м. А 30 жовтня 1977 р. там було відкрито музей.

На території Добраничівки розташований пам`ятник воїнам, загиблим в роки Великої Вітчизняної війни.

Село Плужники розташоване за 4 км від Капустинець.

У ХVІІІ ст. Плужники належали до козацького Капустинського куреня Яготинської сотні.

Під час Великої Вітчизняної війни загинули воїни-односельчани П.М. Аношкін, М.О. Аношкін, Г.М. Аношкін, П.В. Аношкін, Л.І. Божко.

Після війни в селі діяв колгосп «Червоний партизан». В 60-х рр. ХХ ст. колгоспи трьох сіл – Капустинець, Добраничівки та Плужників об`єдналися в єдиний колгосп «Дружба».

Прославили Плужники почесні жителі села - Г.О. Коткова, К.Є. Погорєлова, Т.П. Відьма, В.П. Шекеня, С.О. Домашенко.

В селі Плужники Яготинського повіту Київської губернії в селянській сім`ї народився український письменник Дмитро Гордієнко (1901-1974), автор багатьох поетичних збірок і повістей.

У травні 2013 р. в Добраничівці урочисто відкрито пам`ятник воїнам-танкістам.