Яготинська районна рада
Яготинський район, Київська область

Червонівська сільська рада

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОН

СЕЛО ЧЕРВОНЕ

На межі Яготинського та Згурівського районів Київської області розташоване малень­ке   мальовниче   село   Червоне   (стара назва хутір   Причиський   в 1927 році  до 10-ї річниці Жовтневої революції було перейменовано в село Червоне ). По історичних до­відках хутір Причиський було засновано в 1728 році Вознесенським монастирем м. Пе-реяслова без дозволу. І вже в 1730 році на хуторі проживало 14 сімей, більшість з яких носили призвище Купрієнко.

Загадку походження назви хутора розгадували довго і врешті вирішили, що воно походить від слова причислятися. Можливо землі на яких виник хутір причислялися до якогось уже заснованого поселення. По другій версії хутір заселив Вознесенський монастир, можливо він і дав назву на честь християнського свята „Причиста" в день заснування хутора. В 1760 році хутір Причиський згідно документів слідчої комісії мав 54 двори, входив до Попівської волості Пирятинського повіту.

Володів хутором монастир до 1786 року, а потім землі перейшли в казну, оскільки Катерина II ліквідувала обітель. Проте це зовсім не вплинуло   на  подальше   заселення хутора Причиського, на той час   на  хуторі   проживало 70 сімей із них 262 жінки і 274 чоловіки.     Починаючи з 1803 року   хутором   заволодів граф   Кирило   Розумовський. Пізніше ці   землі   були   передані   у володіння роду Рєпніних Хутір почав  зростати, з'явилися заможні сім"ї. Був збудований цегляний    завод  де   випалювали цеглу для будівництва. Завод належав Болзуну. В хуторі з'явилася парова машина та молотарка. Появилися і власники великих земляних наділів.   Це був   Білодід. Під  час революції 1905 року селяни спалили садибу Білодіда та Болзуна,   зруйнували   цегляний   завод, розібрали збіжжя. Після жовтневої революції 1917 року земля була розділена між селя­нами. Поміж них виділялися заможні односельці: Сукур Ладимир, Коряк Данило, напе­редодні утворення колгоспів ці сім"ї були виселені з села, оголосивши їх куркулями. В 1927 році розпочалося будівництво школи в селі, відкриття школи було 7 листопада. Діти села Червоне вперше сіли за шкільни парти. Першим директором був Савлучин-ський Микола Григорович. В 1929 році директором школи стала Горонович Поліна Іванівна В школі було 2 комбіновані класи 1-3, 2-4. в кожному класі було по 30-35 уч­нів. . В 1929 році в селі організували колгосп. Першим вступив до колгоспу Купрієнко Ісак Макарович. Першим головою колгоспу селяни обрали Коряка Прокопа Юхимовича. Першим головою сільської   ради був Сябро Григорій Павлович. В 1929 році   в селі з"явився перший трактор „фордзон". Були організовані курси трактористів у селі. Поряд з юнаками на курси записалися дівчата Купрієнко Галина Лаврентіївна, Шекера Наталка Федорівна,   Коряк Віра Антонівна   пізніше   ці дівчата в 1933 році почали працювати за кермом трактора..

Страшним лихом для села став голодомор 1932-1933рр. Більше 200 чоловік голодна смерть забрала з життя червонівців. Спогади і розповіді людей про події що відбулися у 1933р. видрукувані в книзі-меморіал „ Голод-1933" В пам"ять цих жертв у 1992 році був зведений в селі символічний хрест.

В 1939 році відкрито 7-річну школу і діти вже не ходили по чужих селах, а навчалися в рідній школі. Директором школи було призначено Петрусенко Якова Миколайовича, а в 1940 році директором став Панченко Яків Миколайович. Мало помалу життя набирало своєї сили. Розпочалося бурхливе життя в селі, з"явився стахановський рух по вирощу­ванню цукрових буряків. Ланка Руденко Марії вирощувала по 500 центнерів буряка з одного гектара.

Та на нашу країну насувалося страшне лихо - війна. Багато синів та дочок самовідданно боролися проти ворогів. На полях битв загинуло 70 наших односельчан. У період окупаці 31 юнаків та дівчат з Червоного були насильно вивезені на рабські роботи до Німеччини. Серед загиблих на війні треба відмітити Мартиненка Олексія Михайловича,   який   був одним з активних членів підпільної антифашистської організації,   яка діяла в Німеччині. Згідно архівних документів одним з керівників штабу було обрано Мартиненка О. М.   В січні 1944 року організацію було викрито і Мартиненка О. М. разом з іншими активістами в концлагері Дахау було вбито, а потім спалено в крематорії.

Закінчилася ВВв, поверталися додому чоловіки та сини, які відважно воювали на фронтах ВВв. Серед яких були нагороджені: „Орденом Червоноі зірки", медаллю „За взяття Праги", „За взяття Берліна" -Кононенко Дмитро Григорович. Медаллю „За відвагу" - Шалун Ісак Семенович, Герасименко Григорій Михайлович, Купрієнко Іван Онопрійович, Білоус Григорій Кузьмович,3адоя Микола Петрович,3ануда Степан Дмитрович,Парфененко Микола Ієвич.

Медаллю „Ушакова"-Шекера Олексій Якович, медаллю „Перемога над Японією"-Шекера Олексій Якович, Купрієнко Іван Онопрійович. Медаллю „За бойові заслуги"-Герасименко Григорій Михайлович, медаллю „За оборону Ленінграда"-Купрієнко Іван Онопрійович Почесною грамотою підписаною Й. В. Сталіним „За штурм Берліна" та медаллю „За бойові заслуги", „За взяття Берліна","3а взяття Праги" нагороджений Білоус Микола Мартіянович.

Після війни в центрі села в пам"ять про загиблих односельчан було встановлено пам"ятник    воїнам   де на плитах викарбувані імена загиблих воїнів-односельців. В 1956 році в селі було проведено радіо,а в центрі села встановлено гучкомовець. В1965 році село було повністю електрофіковане .В 1972 році колгосп „Челюскінців" було ліквідіровано і утворений новий колгосп „ Україна",центральна садиба була в селі Лозовий Яр, село Червоне стало занепадати. В 1986 році трапилася аварія на Чорнобильській АЕС. В   селі розпочалося будівництво житла для переселенців з забрудненоі зони, почали заселятися молоді сім'ї'. Завдяки переселенцям збільшилося населення до 720 осіб та поступово ця цифра зменшувалась,на початок 2005 року становила 517 чоловік. В селі було побудовано 64 будинки, побуткомбінат, магазин, ФАП, школа. В 1987 році на теріторії села Червоне було створено колгосп „Світанок",село почало відроджуватися..В 1991році була відкрита сільська рада, розпочалася газофікація села.. В межах відомства Червонівської сільської ради перебуває 2492,8 га землі різного користування, з цієї  площі 1528,42 га  були розпайовані між селянами, а у користуванні червонівської громади залишилося 590 га.